Мультимедійний проект «ДК–Будинок культури» присвячений історичному, архітектурному та культурологічному значенню інституту будинку культури.

Інститут будинку культури сучасне суспільство України отримало як пострадянське надбання. Створена за радянських часів мережа закладів культурно-масової та просвітницької роботи була повністю підпорядкована меті політпросвітництва, поширенню партійної ідеології та фактично замістила собою релігійні установи. В кожному селі та малому місті були організовані будинки культури (сільські клуби), а у великих містах – палаци культури, підпорядковані переважно великим промисловим підприємствам (як-от Шинник, Металлургів). Також відбувався поділ за соціальним класом: будинок піонерів, комсомольців, інтелігенції. Звідси й символічні архітектурні рішення для палаців культури. Фактично, будинок культури був храмом просвіти для народу відповідно до класової приналежності. І на кожному рівні партійна ідеологія пропонувала, чи-то навіть наказувала форми роботи, які відповідали програмі виховання та контролю населення. В самому принципі «культурно-масової роботи» творча діяльність розглядалася як групова активність за планом заходів і була далека від індивідуальної творчості, яка характерна людині як вільній особистості.

В сучасній Україні мережа будинків культури частково збережена. Багато з них були приватизовані і виконують функцію, далеку від початкової: в них розміщуються спортивні зали чи релігійні заклади. Багато будинків культури, втративши фінансування, були покинуті та зруйновані. Оскільки за розпадом Радянського Союзу відбувся спад промислового виробництва, підприємства зменшували витрати на утримання, і будинки культури ставали нерентабельними. Тут мова йде про фізичне збереження будівель. Ті ж будинки та палаци культури, що продовжують свою діяльність, зберігають звичні форми роботи, адже загальнодержавна система управління культурою великою мірою наслідувала радянську, навіть якщо зникло компартійне ідеологічне наповнення. Радянський ідеологічний зміст замінило нове українське державництво, яке по суті формально пристосувалося до старої інфраструктури. Оскільки незалежна Україна так і не спромоглася розробити нову культурну стратегію країни, можна стверджувати, що багато закладів продовжують бути носіями пострадянської ідеології, виконуючи окремі рекреаційні завдання. Залишається відкритим питання, наскільки існуючі будинки культури відповідають потребам сучасного суспільства та як підсилити їх діяльність для найкращого розкриття потенціалу?

Проект досліджує сучасний стан будинків культури в громадах великих та малих міст (Лоц-Кам’янський ПК в Дніпрі, ПК в Кривому Розі, в м. Кам’янському, в с. Широке Криворізького р-ну, в с. Бороховка та Новомихайлівка Верхньодніпровського р-ну), трансформацію їх функції, перспективи, а також інтереси, захоплення та потреби територіальних громад. З 26 жовтня по 6 листопада 2016 р. на мультимедійній виставці «ДК» в приміщенні музею «Літературне Придніпров’я» були представлені 6 документальних відео та художня інсталяція, розроблені ГО «Культура Медіальна» протягом березня-серпня 2016 року. Для оформлення експозиції був істотно трансформований простір музею, що символізує новий погляд на старий зміст. Виставку супроводжувала конференція з лекційною програмою про успішні практики новітніх закладів культури в Україні та закордоном, дискусійною платформою для обговорення можливостей локального розвитку та професійним практикумом з нових форм роботи закладів культури для територіальних громад. Проект започаткує серію заходів, що складатимуться з культурологічного дослідження та практичного втілення проектів трансформації будинків культури 2017-2022 рр.

Проект реалізовано ГО «Культура Медіальна» в рамках програми «CHOICE – Культурна Спадщина: Можливості Підвищення Громадської Активності»

Перша мультимедійна виставка «ДК» виставка відбулась 26 жовтня – 6 листопада 2016
в музеї «Літературне Придніпров’я». З 28 по 30 жовтня 2016 відбулась конференція «Будинки культури» в галереї «Артсвіт»

Виставка