За кілька місяців після початку повномасштабного вторгнення міста в умовному тилу почали оживати. Понівечені, підбиті, з ранами у тканині простору, але все ще живі, вони одягли на себе захисні шари.
Мішки з піском заховали за собою скульптури та пам’ятники, вікна будинків закрили стосами книжок чи дошками. Поступово поруч із аптеками, банками, кав’ярнями, магазинами та іншими закладами почали з’являтися написи «Ми працюємо». Ця фраза давала знати, що навіть в умовах постійної небезпеки місто живе. Вона стала своєрідним графічним уособленням стійкості та готовності продовжувати свою роботу попри все.
«DCCC: ми працюємо» — таку назву мала програма Центру сучасної культури у Дніпрі на 2024 рік. Вона була спрямована на дослідження контекстів Дніпра та відновлення культурних практик у регіоні. Тут ми поєднали кілька форматів: кінопокази, лекції, резиденції, подкасти, програми стипендій, мистецькі заняття для дітей та виставки.
Через ці події ми хочемо підтримати місцеві спільноти та діячів, які продовжують працювати в умовах війни, а також розширити дискурс щодо локальної культурної спадщини та явищ, що значним чином вплинули на українську ідентичність, але залишаються непроговореними чи забутими.
Кульмінацією програми стала освітньо-перформативна подія «І я дивлюсь на близьке місто», в рамках якої відбулися музичні заходи, перформанси, дискусії, презентація журналу ПОМІЖ про Дніпро, вистави та виставки.
Програма «DCCC: ми працюємо» реалізується за підтримки проєкту Агентства США з Міжнародного розвитку (USAID) «Зміцнення громадської довіри» UCBI.
