Kultura Medialna | Як сконструювати Дніпропетровськ. Арт-фестиваль у прифронтовому місті
21608
single,single-post,postid-21608,single-format-standard,ajax_fade,page_not_loaded,,select-theme-ver-2.3,vertical_menu_enabled,wpb-js-composer js-comp-ver-4.4.3,vc_responsive
 

Як сконструювати Дніпропетровськ. Арт-фестиваль у прифронтовому місті

IMG_0103

Як сконструювати Дніпропетровськ. Арт-фестиваль у прифронтовому місті

Протягом восьми днів з 4 по 11 жовтня у Дніпропетровську проходив арт-фестиваль «Конструкція». Проект реалізувався за підтримки Програми і3 «Ідея – Імпульс – Інновація» Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Як проходив фестиваль і наскільки він став конструктивним для міста, Cultprostir  розповіла журналіст і фотохудожник Катерина Радченко.

Місто Дніпропетровськ – центр України, розташований на перетині шляхів, пронизаний річками та історичними подіями – ідеальне місце для конструювання нових ідей, знань, досвіду та, як результат −  об’єднання цього всього в одному фестивалі «Конструкція».  Його ідея полягає, по-перше, в інтервенції в публічні простори міста за допомогою аудіо-візуального мистецтва, для того аби привернути увагу громадськості до спільного міського простору, по-друге, у переусвідомленні свого місця та відповідальності Дніпропетровська. Ініціатори події – молоді, активні та креативні Андрій Палаш, Юлія Овчаренко, Катерина Русецька та Лєра Мальченко. Їх усього четверо.

До участі були запрошені митці з різних міст України, з Німеччини, Швеції тощо. Велика мистецька тусовка та міжнародний формат передбачали обмін досвідом між учасниками, ідеями як взаємодіяти мистецтву та публічним площинам.

 

 

Однією з таких колаборацій став дводенний ворк-шоп зі шведським хореографом, нідерландського походження – Бенно Воорхамом.  Усього два дні інтенсивної роботи  з молодими перформерами та танцівниками з Дніпропетровська й Криму − і вже на третій день у залі Південного вокзалу був представлений 40-хвилинний перформанс «Зал очікування». Сучасна хореографія на тлі масштабної радянської мозаїки, пластикові крісла та відкритті камери схову… В вечірній час з цього вокзалу потяги вже не відправляються, але, не дивлячись на це, в залі очікування зібралось близько 60 глядачів. Перформанс не є кінцевим продуктом, це лише сцени-замальовки, що можуть трапитись з групою людей, які опинились в один час на одному вокзалі.

Структура фестивалю проста і доступна: лекції та ворк-шопи для ближчого ознайомлення з контекстом і арт практиками; виставки сучасного візуального мистецтва та вечірні програми в непередбачуваних місцях з музичним та відео-супроводом. Всі проекти об’єднані єдиною темою міської інтервенції.

Проект німецького музиканта та художника Роберта Хенке був представлений у галереї «Артсвіт», де паралельно в цей час відбувалася виставка української графіки. Transition Machine – це двоканальне відео, яке складалося з фотографій індустріальних та природних елементів. Зображення повільно змінювали одне одного, тим самим створюючи відчуття статичності, лише при терплячому очікуванні медитативна зміна картинки нагадувала, що це відео.  Майже монохромна робота ідеально вписалась на стіні між класичною графікою та доповнила цілістне сприйняття простору: від ліній природи до ліній урбаністики, і в результаті – рукотворних ліній на папері як моменту суб’єктивного бачення.

 

 

Не менш цікавою виявилась звуковізуальна інтервенція до Акваріуму. Взагалі, Акваріум вартий окремої розмови, бо ця архітектурна споруда вже є арт-обєктом, нажаль, забутим місцевим населенням. Діючий акваріум з купою кольорових, прозорих, великих та малих рибок та, навіть, крокодилом і десятком черепашок, розмістився в дальному куточку Монастирського острову. На шляху до нього − каруселі та солодка вата, тому дійти до мети, оминаючи інші, яскраві спокуси, важко. Але він того вартий! Інтер’єр та інженерне вирішення з побудови акваріума  захоплює – це повернення до радянської епохи, але з позначкою «якість» та VIP.  Приємно, що організатори обрали це місце для вечора ембієнтної музики: звуки заповнювали простір, а рух риб навколо створював неймовірну атмосферу.

На тому ж острові, на пляжі напроти Акваріуму, вінницький художник Олександр Нікітюк створив забавку для дорослих та малих – проект «Пісочниця». Інтерактивна інсталяція, яка взаємодіє з природнім середовищем та тими, хто опинився поруч. Це візуалізація вітру, піску та осінніх кольорів довкола.

 

 

Протягом восьми днів у місті відбуваються цікаві проекти, сплановані та імпровізовані митцями. Побачити все – складно, спробувати – реально.

З недоліків варто зазначити логістику. Події перетинаються в часі (треба вибирати, на що саме йти); локації знаходяться далеко одна від одної; друкована програма не відповідає дійсності (деякі проекти відмінено, або перенесено, але де про це дізнатись?); певні акції зазначені без конкретного місця проведення (і як їх шукати?); в місті немає інформації про фестиваль. Результат – хороші мистецькі події інколи залишались без достатньої уваги глядачів.

Загалом, враження позитивні. Їх склали цікаві локації, актуальний підбір учасників, цілком своєчасна ідея та незабутній Дніпропетровськ. Хочеться продовження без «але».

 

Катерина Радченко, Cultprostir.ua